Цікаво в житті буває. Нагадалися мені Мельники з їх ЧР, от і вирішила поґуґлити чи є ще. А натрапила на такі знайомі історії. Років і років пройшло, а все без змін: і люди ті ж самі, і психологічні прийоми у них незмінні.

Ох, скільки років пройшло, а прийоми все ті ж. Я працювала на фесті в 201*му. Ті ж самі слова, та ж ідеологія, але вже не від Тараса, а від Мирослава (Хоча поза роботою нормально спілкувалися, майже дружні відносини). Пощасливилось, що в мене було житло. Витримала півроку. Підопічні Тараса Мельника- якась секта, чесне слово=) Жінка- то тільки для кухні, народжувати дітей і т.д. Ох я декілька разів їм виказала, то не чіпали мене потім зовсім. Проміняла хорошу роботу на от це. Люди, намагайтеся якнайбільше дізнатися про місце, де хочете працювати. Чому ж я так не зробила(

Симпатична. =).

а хто його нинішня дружина? тоді була - директорка дитячого хору (якщо я нічого не плутаю)

Гурт цікавий, співають добре, але нащо було робити такий нахабний плагіат на кліп "CocoRosie — Gallows" не зрозуміло. Невже. по-їхньому, поцінувач української музики не знайомий з творчістю CocoRosie. Бажаю цій команді натхнення, та правильних векторів розвитку.

Нещодавно була на відбірковому конкурсі фестивалю. Дуже не сподобалося відношення до учасників. Проводячи конкурс такого великого рівня, нехай навіть це відбірковий етап, організація дуже погана. Нас позганяли у холодний зал, в якому ми пробули майже цілий день, після чого я перехворіла. Були учасники, які приходили навіть ще не подавши анкету, ніби так: я проходила мимо, тут вирішила поспівати, прийшла, поспівала і отримала призове місце. Якщо це український фестиваль, то пісні мають бути УКРАЇНСЬКІ, а не збрід іноземних пісень на вподобі Ріханни, Адель і т.д. Це конкурс української музики і в своєму прес-релізі вони чомусь пишуть, що фестиваль проводиться з "місією виховання патріотичної свідомості в усіх регіонах України", тільки чомусь хто що хоче - те і виконує.У нас є що співати, наша музика не гірша за іноземну, а навіть краща, невже цього не зрозуміти?!

Наразі я влаштувалась туди працювати і мені нереально тепер страшно. Сподіваюсь, все буде добре.

ok, це вони і просили розмістити)

Шановна пані Хемій,
Агенство ООН у справах біженців з радістю запросить Вас на спеціальний показ для преси документального фільму «Нові стіни. Жінки-біженки в Східній Європі», який відбудеться 1 березня о 16:30 у кінотеатрі «Кінопалац» за адресою вул. Інститутська, 1 (м.Хрещатик). Будь-ласка напишіть мені на kozlov@unhcr.org із підтверденням Вашої участі.

А також може Ви могли б опублікувати наш прес-реліз на Вашому блозі. Будь-ласка вкажіть у тому пості, що необхідна попередня акредитація для участі у події. Підтвердження можна надсилати мені на імейл kozlov@unhcr.org або дзвонити на телефон 050 310 1767.

Пані Мар'яно, я вдячна Вам, що Ви знайшли час і відгукнулись на мою історію. Власне для цього я і писала її - для подальшого діалогу, зворотнього зв'язку. Бо ані Ваша, ані моя історія не були єдиними чи винятковими. Я чула їх багато за час роботи, чую та читаю їх і далі. Немало дівчат і хлопців, намагаючись допомогти українській справі, навчитись чомусь не врахували міри цинізму і антигуманності роботодавців, тому працювали совісно або безкоштовно, або за смішні гроші. Напевно, таки прийшов той час (xtos' perestane movchaty i vidkryto skazhe, kym naspravdi e dyrektory festyvalyu "Chervona ruta"), і я вирішила застерегти тих, хто міг би в майбутньому потрапити на цю роботу.
"Studiya, de mi pracyuvali, znaxodylas' v Kyevi, v kvartyri, de bylo vse pryxovano i zasekrecheno. Ne dozvolyalosya nikomu z nas rozgoloshuvaty, shcho vona znaxodyt'sya same tam,, i shchob popasty na robotu, kozhen z nas mav podzvonyty v dveri rivno 3 razy, shchob znaly, shcho ce svoi," - нічого не змінилось, крім, можливо, самої квартири.
Директори теж не змінились, покарань чи інших мір ніхто не застосовував. Та й фестиваль працює ще за совковими схемами, не враховуючи ані досягнень у сфері технологій, ані HR, ані роботи/результатів інших подібних організацій.
Риба гниє з голови.
Якщо є бажання поспілкуватись детальніше - залиште контакти або додавайтесь у друзі на Facebook: http://www.facebook.com/media/ set/?set=a.232466970196828.454 73.232453890198136&type=3#!/ma ryana.leto

зачастили вони до нас)

Мар'яна! Дуже рада, що знайшла вашу статтю!!!

Proshu vybachennya za "latins'ku pisaninu"...

Ya vzhe chetvertyj rik, yak prozhyvayu zakordonom, i neshchodavno zgadala za cyu, tak zvanu, "Chervonu Rutu" ta ii "zaviduyuchyx....
Vasha stattya mene glyboko zachepyla i nagadala meni toj chas, koli ya tam pracyuvala(ce bulo naprotyazi 2004 roku). Moya istoriya duzhe skozha na vashu, ya bi navit' skazala, shcho vona tochnisin'ko taka sama, yak vasha. Ya ne ochikuvala znajti shchos' podibne v interneti vid lyudini, yaka perezhila tezh same, shcho i ya...
V 2004 roci braty Mel'nyky zaproponuvali meni kynuti moe navchannya v sholi(na toj chas ya zakinchyla 9 klas) i perejti do nyx - za ix slovami - navchatys' u nyx, zdobuvayuchy spcial'nist' menedzhera - organizatora. Ya pogodylas'(tym bil'she, shcho mij tato navchavsya z nymy v svij chas, i vony buly jogo davnimi znajomi.)Tato navit' i ne pidozryuvav, kudy mene viddav. Ci lyudy moral'no prynyzhuyut',, ya dumala, shcho ce til'ky meni tak zdavalos' i zapevnyuvala sebe, shcho vse bude dobre i ya zdobudu praktyku menedzhera, yaka sgodyt'sya meni v majbutn'omu. Ishov chas,, zhyla ya v Kievi, v kvartiri, v yaku mene poselyly Mel'nyky. Pracyuvala kozhen den' bez vyxidnyx z 9 do 19, a to i piznishe. Do domu ne puskali(ya zhyla v Kyivskij oblasti, 2 godyny izdy vid Kieva). V mene bulo take vidchuttya, shco ya nibi v yakijs' "tyurmi", ne mayu prava na svoe vlasne zhyttya, princypy. Ya ne bachyla druziv i ridnyx misyacyami. Koly diznalas', shcho zagynuv tato moe najblyzhchoi podrugi, probuvala v Mel'nykiv vidprosytysya na poxorony.

...ще "та" сімейка...Пам'ятаю їх ще з 1991(Запоріжжя).Їхнє жлобство і лукавство проявилися вже тоді. Видно,- час деяких не "лікує",на жаль...